22:36 Левко Макарович Мацієвич входить до десятки перших дипломованих авіаторів Російської імперії | |
Уродженець такої близької до нас Олександрівки, Левко Макарович Мацієвич (1877 – 1910) входить до десятки перших дипломованих авіаторів Російської імперії (крім нього, ще в ній під № 1 засвітився одесит Михайло Єфимов, севастополець і перший військово-морський літун Станіслав Дорожинський разом із колегами-офіцерами Броніславом Матиєвичем-Мацеєвичем та Георгієм Піотровським). На превелике наше нещастя, Левко Мацієвич за сумісництвом став ще й першим Ікаром на теренах 1/6 земної кулі – жертвою розтяжки, що луснула і, намотавшись на гвинт, та занапастила «Фарман IV», чи не найпопулярнішу «етажерку» у тогочасній авіаційній Росії. Соті роковини загибелі нашого земляка минули ще 7 жовтня цього року, і якби не блоґери, в цій країні, певно, ніхто би про дату і не згадав. Із-поміж видатних українців-авіаторів початку ХХ століття (а такі були, ви вже мені повірте) Левко Мацієвич займає абсолютно неповторну нішу хоча б за питомою вагою, яку він займав в житті українського (саме вкраїнського, а не абстрактно-інтернаціонального) суспільства. Судіть самі: сам із зросійщеної сім’ї, він самотужки вивчив українську (беріть приклад!), вступив до лав Харківської української студентської громади і бере участь у створенні ліворадикальної автономістської Революційної української партії (в якій є прихильником Міхновського – а це прізвище багато що говорить патріоту). По завершенні технологічного інституту працює в місті… е-е російської слави Севастополі і не тільки бере участь у проектуванні панцирника «Іоанн Златоуст», крейсера «Кагул», перших авіаносців та будівництві підводних човнів типу «Карп», а й влаштовує шевченківські вечори, які відвідує у шароварах та вишиванці (у тому ж самому місті російської слави!). Трагічна смерть Мацієвича під час Усеросійського свята повітроплавання на Комендантському полі під Ст.-Петербургом (до речі, це місце «славне» ще однією смертю – Пушкіна) обірвала літ чоловіка, що в свої 33 роки, озброївшись авторитетом інженера, інтелектуала та вправного організатора, сміливо йшов у самісінький вир національного відродження початку минулого століття. Серед його знайомих числилися Старицький, Чикаленко, Петлюра, Аркас, Коцюбинський, Винниченко, Леся Українка, Аркас, професор Єфремов. Хтозна… доживи Левко Макарович знаменних подій 1917 року, може, й державу мали б зараз повноцінну, а не замшілу пародію на європейське суспільство натомість. Кілька років тому відомий у Кіровограді громадський діяч Володимир Панченко намагався зреалізувати ініціативу по присвоєнню нашій льотці імені Мацієвича. Залишається тільки голову ламати, кому не сподобалося ідея бачити ім’я земляка-авіатора на фасаді цього вишу… P. S. За словами очевидців, більшу похоронну процесію Пітер бачив тільки після смерті совісті Російської імперії – Достоєвського. Свої поезії на «жалісний погреб зацного рицаря» неба склали сам Олександр Блок («Летун отпущен на свободу…») і Кіндрат Вороний («О Ікаре нещасливий!..»), пізніше розстріляний чи-то в Кіровограді, чи-то в Новоукраїнці. А такий собі Гліб Котельников, тяжко вражений смертю Мацієвича, що сталася в нього на очах, двома роками пізніше (у Франції, до речі, в рідній Росії-матінці проект зарізали) патентує… ранцевий парашут! | |
|
| |
| Всего комментариев: 0 | |