Архитектура и дизайн

Село Мельники, Черкаської області, відоме у світі як центр українського народного спротиву поневолювачам від часів Максима Залізняка і Івана Ґонти (XVIII ст.) і до героїв Холодноярців початку 20-х років минулого століття.

Щороку у квітні воно стає націонал-патріотичною "Меккою" для тисяч нормальних українців. Бо ж саме в ці дні 1920 року у бою з большевистськими окупантами загинув головний отаман 15-тисячного війська Холодноярської республіки (терени сучасних Черкаської, Кіровоградської, частини Дніпропетровської, Полтавської та Херсонської областей) Василь Чучупак. На мельниківському кладовищі він і похований...

І попри те, що цьогорічна дата не є "круглою", до Мельників з’їхалось людей набагато більше, аніж минулого року. Народні депутати, митці, козаки, лідери громадських та політичних організацій, небайдужі люди зібрались у центрі Холодного Яру під величний "переспів" козацьких тулумбасів. Чи не найчисельнішими, втім, як і завжди, були представники ВО "Свобода" на чолі з лідером Олегом Тягнибоком і Андрієм Іллєнком.

На могилах Чучупаки, інших героїв-холодноярців, за головування збирача нетлінної героїки цих теренів, історика і публіциста Романа Коваля було проведено молебень, на якому слово мали і політики, і козаки, і земляки-родичі героїв. Зокрема, один із лідерів НУ-НС, екс-голова СБУ Валентин Наливайченко сказав, що за час його очільництва українською контррозвідкою було розсекречено безліч історичних документів, які красномовно свідчать: якби не тужилась тодішня і сучасна кремлівська пропаганда у спробі очорнительства та фальсифікацій, українські вояки від часів УНР і до ОУН-УПА були істинно народними арміями.

"Сила — у правді, а правда — на нашому боці!", — майже як Данила Бодров із "Брата-2", закінчив свою промову пан Наливайченко.

Зворушливо лунали над могилами козацькі думи у виконанні кобзаря Тараса... Доволі видовищним був молебень, які провели після християнської "частини" адепти "Рідної віри": ставши у коло вони воздали хвалу нашим напівзабутим арійським Богам — Перунові, Дажбогові, Сварогові.

Згодом не менше людей зібралося на мітинг біля ще одного пам’ятного місця — меморіалу Холодноярським героям. Ще б пак — саме тут виступили екс-президент України Віктор Ющенко. (Втім, його спіч присутні зустріли толерантно-стримано). На відміну від промови головного "свободівця" пана Тягнибока: після його завершальних слів про те, що армія Холодноярської республіки стала натхненником і наставником ще однієї народної армії — Української повстанської, — гучні овації і схвальні вигуки кілька хвилин наповнювали місцину.

Та справжньої "родзинкою" дійства біля меморіалу стало вручення Народної Шевченківської Премії Василеві Шкляру за його роман "Чорний ворон"... Як відомо, письменник, якому офіційно було присуджено цю Премію, відмовився її отримувати поки у владній верхівці України міністерством освіти й науки заправляє Дмитро Табачник, відомий своїми українофобськими переконаннями. Але українські патріоти вирішили — негоже митцеві залишатись без премії через якогось там продажного малороса і провели збір народних коштів. Тим більше, що пан Шкляр заявив — він мріє відзняти на свій твір сучасний блок-бастер... І ось біля пам’ятника Роман Коваль і вручив письменникові 250 тисяч гривень — на початок екранізації українського бойовика має вистачити...

Апофеозом же цьогорічних заходів стала реконструкція бою холодноярців з большевистськими зайдами... "Лаптьожники", пограбувавши кілька селянських хат, задоволено сунули підводами, тішачи себе думками про те, як вони будуть ласувати експропрійованими сальцем та картопелькою. Поласували досхочу... кулями та гранатами оборонців Холодноярської республіки. Награбоване майно і реманент повернуто його законним власникам.

Завершились же урочистості паломництвом до тисячолітнього Дуба Максима Залізняка, де 1768 року, під бойовий "клич" тулумбасів, розпочиналася "Коліївщина" — народна війна супроти здичавілої московської орди.