Архитектура и дизайн

Вирок, винесений 11 жовтня Юлії ТИМОШЕНКО на судовому процесі, є актом політичного переслідування щодо одного з лідерів опозиційних сил. Такі дії влади суперечать юридичній та політичній практиці будь-якої демократичної країни. ТИМОШЕНКО та очолювана нею політична сила, безперечно, є небезпечними суперниками діючої влади і на виборах 2012 і 2015 років.

Дії обвинувачення, а також чисельні порушення прав сторони захисту під час розгляду справи є нічим іншим, як демонстрацією зневаги чинної політичної влади до принципів справедливого судочинства і права громадянина на судовий захист. Чинна влада створює умови для міжнародної ізоляції країни, завдає непоправної шкоди іміджу держави та ставить під загрозу підписання угоди про асоціацію з ЄС. Потенційні економічні втрати від такої ізоляції України значно перевищують шкоду, про яку йдеться у судовому вироку ТИМОШЕНКО.

На жаль, практика торгівлі національними інтересами України не припинялася всі 20 років. Якщо виходити з елементарної логіки, поряд з ТИМОШЕНКО на лаві підсудних мали б сидіти всі ті чиновники, які з моменту проголошення незалежності завдали державі величезних економічних збитків, – здали фактично без компенсацій третій у світі ядерний потенціал, Чорноморський флот, який був невід'ємною власністю незалежної України, подарували Росії більше 100 млрд доларів заощаджень українців в Ощадбанку СРСР та багатомільярдні активи Радянського Союзу, фактично навічно передали РФ військову базу в Криму за 100-доларову газову знижку тощо. Лише в разі справедливого розподілу правової відповідальності та покарання винних можна буде говорити про те, що правосуддя в Україні не є вибірковим. Якщо маніпуляції судовою гілкою влади в інтересах однієї політичної сили не припиняться, це призведе до втрати легітимності владної команди в очах виборців і, не виключено, до масових соціальних заворушень. Відповідальність за такий сценарій розвитку подій у країні повністю нестиме чинна влада.

На мою думку, сьогодні також очевидно, що європейська спільнота разом із нами несе на собі частину гріха за ситуацію, яка склалася в Україні. Чим довше ЄС триматиме Україну на порозі європейського дому, тим швидше поновить свій вплив імперська Росія ПУТІНА, причому на всьому пострадянському просторі. Якби Захід в свій час підтримав прагнення України стати членом НАТО та ЄС, – а українці неодноразово стукали в європейські двері, – то сьогодні не доводилось би говорити про проблеми згортання демократії, судочинство сталінського зразка та справу ТИМОШЕНКО.

Політики Заходу мають усвідомити, – майбутнє Європи вирішується в Україні. Буде Україна демократичною та європейською – і Росія поступово демократизується. ЄС не має сенсу відкладати рівноправний діалог з Україною, бо за інших умов Росія ніколи не випустить Україну з своїх імперських обіймів. Подальше утримання України на порозі ЄС під різноманітними приводами, – а недемократична українська влада завжди давала і буде давати Євросоюзу привід для невдоволення, – рівнозначне сприянню планам Росії щодо реставрації неоімперії в кордонах колишнього СРСР та поширення азійської квазідемократії на весь європейський континент.