Архитектура и дизайн

6 травня 2011 року в Кіровоградському обласному художньому музеї відбулося відкриття виставки творів художниці - землячки, члена Національної спілки художників України Наталії Пухінди, Івана Турецького, Ольги Турецької, Лук’яна Турецького та Вікторії Пухинди – спільної родинної виставки, яка представляє творчість двох поколінь. На виставці презентуються роботи подружжя Наталії Пухінди і Івана Турецького, а також їх дітей – доньки Ольги та сина Лук’яна, роботи двоюрідної сестри Наталії Миколаївни – Вікторії Пухінди.

До уваги відвідувачів пропонується широкий спектр мистецької творчості родини Пухінди - Турецьких: живопис, графіка, фотографія, прикладне мистецтво та предмети декору.

Наталія Пухінда народилась 23 січня 1955 року в м. Кіровограді, тож дитинство і юність майбутньої мисткині пов’язане з рідним містом. З дитинства вона виявляла неабиякий потяг до малювання, саме тому і навчалась у Кіровоградській художній школі. Життєвий шлях привів її до м. Одеси, де в 1975 році вона закінчила Державне художнє училище ім. М. Грекова, потім до Львова, де навчалась у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва (1983р.), де зараз і мешкає уся її родина. Н. Пухінда працює в галузі станкового та монументального живопису, графіці. Її твори знаходяться в приватних колекціях України та за кордоном. Це перша персональна виставка творів Наталії Миколаївни та її родини в м. Кіровограді. Художниці доступні для вислову майже всі основні жанри малярства – портрет, краєвид (вельми часто поєднаний з натюрмортом) та натюрморт у його рафінованому вигляді. Портретний живопис у доробку художниці займає вельми скромне місце, але тільки через те, що вона береться портретувати лише добре відомих їй людей. А процес вивчення натури дуже часто розтягується на роки. Тим не менше, портрети виконані художницею дають вичерпну характеристику людей на них представлених – їх смаки, спосіб побутування, устремління. Н. Пухінда вважає натюрморт найбільш вдячною формою освідчення у любові до чуттєвої матеріальної краси світу. Натюрморт – пейзаж – портрет для художниці не засіб класифікації світу по поличках жанрів, а спосіб передати свій погляд на нього, як єдину субстанцію що існує за спільними законами гармонії. Саме тому предмети у Наталії настільки портретно виразні, квіти нагадують вишукану порцеляну, пейзаж виглядає як букет у перспективі, а люди набувають квіткової декоративності. У неї дві пристрасті – антикваріат і квіти – символ краси миттєвої, краси вічної. Всі учасники її натюрмортів; свічники, книжки, вази, годинники, музичні інструменти … колись були фрагментами декорації у п’єсі «Життя людей», чиї реальні біографії назавжди залишись за кадром. Провідний жанр творчості Наталії Пухінди – натюрморт, тема яких – долі людей, залишені в речах: вони схожі на нескінчену подорож часом, де душа шукає вічних аналогій. Використавши традицію, як елемент світогляду, художниця надала мандрівним сюжетам модерного трактування. Від середини 1990-х років у сюжетах Наталії Пухінди зосереджено стан самоти, як незаперечної трагічної умови мистецької свободи ("Час срібла”). Мотив зупиненого часу є неперервною ланкою між людиною та вічністю. Ранні пейзажні образи художниці створені на метафізичному зіткненні теплого відчуття землі та байдужої присутності космосу: "Прогулянка”, "Самотній”, "Ніч у місті”. В них і ритмічна підпорядкованість краєвиду руху хмар, вітру, лету темних небесних глибин, що уособлюють стан щемливого неспокою, немов тональна ламкість простору несе ідею вселенської пустоти. Тема історії в контексті приватного життя постає в серії натюрмортів "Арт-деко у Львові”, "Фортуна Нова”, "Білі півонії”. Усталений простір натюрмортів 2000-х років активізовано динамікою часу, який стає головною дійовою особою, а в пейзажах – образні узагальнення призводять до еволюції малярської манери мисткині. Експонує свої твори художниця не часто, але на престижних виставках у Києві чи Львові, так і в зарубіжжі – Німеччині, Швейцарії, Австрії, Франції, Іспанії, США, Польщі, Словаччині.

У 2009 році у Львові була відкрита галерея "Лукас”, створення якої в атмосфері культурно-мистецького життя міста було абсолютно невипадковим і саме тут була представлена творчість родини Пухінди-Турецьких.

Іван Турецький – народився 17 серпня 1956 року в м. Красноярську – член Національної спілки художників України. Освіту отримав у Львівському училищі прикладного мистецтва ім. Івана Труша, та Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва. Працює в галузі живопису, графіки та геральдики. Багато з його творів стали набутком приватних зібрань в Україні та за кордоном.

Лук’ян Турецький – народився 10 травня 1979р. у м. Львові. Навчався у Львівському державному коледжі декоративного і ужиткового мистецтва ім. Івана Труша, потім у Львівській Національній академії мистецтв на кафедрі графічного дизайну. Захоплюється фотографією. Працює дизайнером-графіком у власній студії "2D Studio”.

Ольга Турецька – народилась 14 лютого 1984 року у м. Львові, навчалась у Львівському державному коледжі декоративного і ужиткового мистецтва ім. Івана Труша (1999-2003рр.). У 2009 році з відзнакою закінчила Львівську Національну Академію мистецтв за спеціальністю – художнє скло. Твори Ольги представлялись на багатьох персональних, всеукраїнських та міжнародних виставках. Працює в галузі прикладного мистецтва та живопису.

Вікторія Пухинда народилась 7 жовтня 1971 року в м. Кіровограді. Після закінчення Кіровоградської загальноосвітньої школи № 5, з 1989 по 1994 р. навчалась у м. Львові, у Львівському державному коледжі декоративного і ужиткового мистецтва ім. Івана Труша. Її викладачами з фаху кераміки були визначні львівські митці Т. Драган та Т. Левків. Вікторія працює з малими скульптурними формами, для неї також близька тема анімалістики. Працює викладачем у Кіровоградському обласному дитячо-юнацькому центрі.

Представлений на виставці творчий доробок (понад 60 робіт) родини Пухінди - Турецьких різноплановий, із різнобічним творчим інтересом, відкриває одну із сторінок неповторного, своєрідного світу мистецтва. Заповнення зали слід розглядати не стільки як дію натхнення, а як синтез творчої енергії та системи завдань і вимог, що надають цій енергії форму.