Архитектура и дизайн

Вперше в історії Кіровоградського обласного художнього музею, було відкрито виставку творів до Всесвітнього дня котів. Дане свято проголошено Московським музеєм кішок у 2004 році і відзначається щорічно 1 березня, тобто у той період зими, який офіційною метеорологічною мовою, всупереч усякому здоровому глузду, наполегливо іменується весною, а сама згадка про цих пухнастих грайливих тваринок не залишає байдужим нікого.

Коти – ссавці сімейства котячих загону хижих, що володіють безліччю корисних властивостей, деякі з яких є недоведеними, а більшість – не сформульованими. Мають майже невичерпний ресурс у вигляді дев’яти життів і помирають, в основному, від цікавості. У різні історичні епохи атмосфера відносин між людиною та кішкою коливалась немов стрілка барометра: від любові і обожнювання у Стародавньому Єгипті до переслідувань у Середньовічній Європі з боку тих, у серці яких жевріла побутова чортівня.

Цим найпопулярнішим домашнім улюбленцям сучасності гріх скаржитись на брак уваги з боку людей, однак нестримне бажання численних любителів і власників котів мати на календарі спеціальний день, в який вони можуть особливим чином проявити до них свою любов і повагу, породило це, дещо дивне, свято.

На різних континентах це свято відзначається по-різному: як влучно зазначила Феліс Гато з Чеширського фелінологічного інституту, «1 березня VIP-коти відпочивають на Кот д’Азур, африканські коти голодують у Кот д’Івуар, а пострадянські коти п’ють валер’янку десь у Котовську Одеської області».

На виставці представлено твори живопису, графіки, декоративно-ужиткового мистецтва та фотороботи, головними дійовими особами яких є коти.

«Кіровоградський сфінкс» (2009) І. Філіпенка, замислившись над таємничістю власної природи, знаходиться у передчутті неминучого приходу нових мамлюків, які будуть тренувати на ньому свою влучність.

Дидактичний закон єдності та боротьби протилежностей, у сенсі щурячої природи деяких кішок, розкрито в «Метаморфозах» (2009) Ю. Лєбєдєва. Його ж «Старий аристократ» (2009) виглядає дуже шляхетно і гідно, принаймні, доки поруч немає собаки.

Частина робіт присвячена вуличним котам та котячій безпритульності. Невтомні ветерани сотень смітників з фотороботи А. Шкоди «В черзі за гламуром» (2010) живуть невмирущою надією та керуються слушною думкою, що там де попіл – там і діамант.

Якщо вірити Емілю Кроткому, кішки полюбляють висоту і мріють про крила, щоб скуштувати летючих мишей. Персонажі робіт І. Шестакової «Коти прилетіли» (2011) та В. Луценко «Уроки верхолазання» (2010) роблять спроби перебороти природу і наблизитися до цього ідеалу.

Коти ніколи не нявчать один з одним, цей звук призначений спеціально для людей. Фоторобота В. Луценко «Діалог» (2010) дає нам змогу побачити одну з альтернативних форм спілкування її домашніх улюбленців.

Робота О. Гайдайчук «Мурлика» (2011) підтверджує думку, що коти знані меломани, діапазон уподобань яких пролягає від класичного «Дуету кішок» Россіні–Вейсе–Бертольда до менш претензійних музичних твори на кшталт «Мурки» Ядова–Строка – невідомого автора. Музичні ж «здібності» котів підтверджуються тим фактом, що звуки, які видають недосвідчені скрипалі, і до сьогодні продовжують порівнювати з «концертами» березневих котів.

Художня робота В. Крайньої «Пограйтеся зі мною» (2011) натякає, що коти завжди раді побавитися не лише з хазяїном, а й будь з ким. Як свідчить статистика, під час таких забавок коти дряпаються і кусаються найчастіше від надлишку почуттів, коли сила любові відключає в них останні гальма.

Як не дивно, за багато тисячоліть спільного проживання, люди так і не навчилися отримувати з котів хоч якусь господарську користь. Теми взаємовідносин котів і мишей розкривається у роботах І. Поляруш «Кіт у мішку» (2011) та Р. Корсун «Леопольд! Давай жити дружньо» (2011).

Коти не страждають безсонням і сплять по 16-18 годин на добу, напевне, тому і проспали час, коли Х'ю Хефнер обирав емблему для свого видання; у результаті, більше пощастило гіперактивному кролику (у смокінгу). В солодких обіймах Морфея знаходяться коти з робіт О. Дикусар «Котики в гамаку» (2007), І. Французан «Солодкий сон» (2010) та О. Фролової «Лежобока» (2011).

Мляві спроби кота проявити симпатію до кішки на лютневому снігу у переддень весни зафіксовано на фотознімку О. Краснової «Хто кого?» (2011).

Діти абсолютно по-особливому відчувають і бачать навколишній світ, їх сприйняття ще не спотворено дорослим світом, ідеї вільні, стиль часто природно оригінальний і, звичайно, діти люблять котів і охоче малюють їх. Особливо охоче це роблять вихованці студії образотворчого мистецтва «Соняшник» під керівництвом Ірини Зантарія, які представили на виставку свою 21 "котячу” роботу.

Крім котів, єдине, що поєднує анімалістичні твори, представлені на виставці, це котячі очі, у глибині яких таємниця народження Всесвіту. Всесвітній день котів – це чудова нагода для людини проявити свою любов до цих тварин. А у ширшому сенсі – день позитивного сприйняття життя у всіх його проявах.