Архитектура и дизайн

Напевно кожен кіровоградець відвідував краєзнавчий музей. І зрозуміло, був зачарований не тільки виставленими експонатами, а й самою будівлею. Вишукана ліпнина притягує погляд, змушує замислитись про значення загадкових візерунків. З цим будинком пов’язано багато міських легенд та домислів. Не дивно, адже він має дуже цікаву історію.

Будівництво тривало з 1890 до 1905 рік. За деякими документами, оздоблення ліпниною проводилось до 1906 року. Власником особняку був купець Першої гільдії Абрам Давидович Барський. Він володів паровими млинами, які приносили йому чималий прибуток. Один з них досі зберігся. Його можна побачити на проспекті Винниченка, по вулиці Калініна (ресторан «Старий круг»).

Дім стилю «ранній модерн» став архітектурно-художньою цінністю індивідуального будівництва міста кінця ХІХ – початку ХХ століття. Автор проекту Олександр Лішневський, головний архітектор Єлисаветграду (він же розробляв проект дому Заславського, про який мова йшла в попередньому номері). Лішневський оздобив будинок розкішною ліпниною з багатою символікою, яка відображала найважливіше для купця – сім’ю та роботу.

Млинарські жорна на вуличному фасаді символізують бізнес, яким він заробляв на життя. Павичі та квіти є символом процвітання. Родинність, батьківство та материнство уособлює пелікан, який захищає гніздо від змій, одночасно годуючи пташенят. А з маскаронами, що зображають жіночі обличчя, пов’язана міська легенда: ніби це доньки купця. І ті, в яких заплющені очі – дівчата, що померли. Але жодних підтверджень цьому немає. Як розповідає старший науковий співробітник краєзнавчого музею, Костянтин Васильович Шляховий, - вони символізують основний життєвий цикл, день та ніч. І прикрашені відповідно: соняшниками, як атрибутами дня, та кішками, як атрибутами ночі.

Нажаль родину купця спіткала трагічна доля. Успішний бізнес привернув увагу анархістів. З усіх багатіїв-євреїв Єлисаветграду тогочасні рекетири вимагали по 500 срібних рублів – на той час величезну суму грошей. Та Барський відмовився платити. В результаті, він так і не встиг пожити в своєму розкішному будинку – здирники застрелили його у 1907 році. Дві випущені з браунінга кулі обірвали життя бізнесмена коли він, разом з дружиною, виходив із синагоги.

Після смерті купця, його син успадкував млинарський бізнес, який він врешті-решт вимушений був продати. Адже старожили називають імена інших власників млину на Калініна.

Дому Барського не судилося бути родовим гніздом. Він став відділенням одного з Єлисаветградських банків. А у 1929 році у будинок переїхав окружний музей, який через 10 років після утворення Кіровоградської області перейменували на обласний краєзнавчий.

В роки Великої Вітчизняної війни музей спіткала гірка доля: його пограбували, було втрачено близько 10 тисяч експонатів. Але вже у 1946 році музей отримав нове життя. Тоді ж відбувся розподіл на два відділи: природознавчий та історії краю. На сьогодні в фонді музею налічується понад 80 тисяч експонатів.

Дім Барського став є гарною прикрасою Кіровограда. В його стінах зберігаються експонати, що розповідають про природні багатства та історію нашого краю. Поряд з нами завжди є місце, де можна зануритись в чаруючу атмосферу давнини.