Архитектура и дизайн

На наступне сесійне засідання Кіровоградської міської ради її ж виконавчий комітет підготував на затвердження безперечно епічний документ під назвою "Стратегія економічного та соціального розвитку міста Кіровограда на період до 2020 року". Проект рішення КМР за №2249 разом з самою Стратегією можна знайти на офіційному сайті ради. Проте, враховуючи, підхід до розміщення рішень міськради на своєму ж сайті - "сам чорт ногу зломить", ми подаємо повний текст Стратегії, який можна переглянути за цим посиланням. Тож ви можете зробити самостійні висновки щодо його змісту, як це зробили наші журналісти. Звичайно, наше бачення є суб'єктивним.

Українська Вікіпедія розглядає поняття стратегія (дав.-гр. στρατηγία, мистецтво полководця), як довгостроковий, послідовний, конструктивний, раціональний, підкріплений ідеологією, стійкий до невизначеності умов середовища план, який супроводжується постійним аналізом та моніторингом в процесі реалізації та спрямований з певною метою на досягнення успіху в кінцевому результаті .Стратегія має здатність переходити від абстракції до конкретики у вигляді конкретизованих планів для функціональних підрозділів.

Навряд чи можна застосувати подібне означення до того документу, який ми розглядаємо. Звичайно, ніхто і не очікував серйозної наукової праці від міських чиновників, проте його не можна навіть порівняти з авторефератом, що передує дисертації. 32-х сторінковий документ більш ніж на половину складається з констатації статистичних та очевидних фактів, що ілюструють в якому "казковому" місці знаходиться наш обласний центр. Хоча починається все дуже оптимістично - з формулювання БАЧЕННЯ та МІСІЇ:

БАЧЕННЯ - Кіровоград економічно сильне сучасне європейське місто.

МІСІЯ  - створення сприятливих умов для прискореного розвитку наукоємних виробництв, просування конкурентоспроможної продукції місцевих товаровиробників на всі регіональні ринки та за межі України, поліпшення архітектурного та естетичного вигляду, інвестиційної й туристсько-екскурсійної привабливості Кіровограда, що дасть можливість залучити інвестиції та здійснити економічний прорив в майбутнє.

Так от за шість років, ми з вами вже маємо жити в "економічно сильному сучасному європейському місті". Якщо після прочитаного вам примарились затишні та прибрані вулички Європи, а надто європейський життєвий рівень, то почекайте мріяти. За словами авторів для цього треба всього нічого - "здійснити економічний прорив у майбутнє". Правда тут забули зробити актуальну примітку - в 2020 році, дуже ймовірно, що мало хто з нинішніх керманичів міста залишиться на керівних посадах. Тому й запитати про "економічний прорив" не буде з кого.

Пропускаючи добру половину документу, що складається переважно з сухих статистичних цифр про відстань до Києва, кількість ліжкомісць, кількість вкритих лісом площ і т.п., одразу переходимо до креативної частини Стратегії. Це розділ №3, який має назву: "Стратегічні  напрямки економічного та соціального  розвитку міста".

Мета розділу має наступний вигляд:

"перетворення   Кіровограда  у потужний  регіональний  центр, який  має  стати лідером   серед  міст  центральної України"

І тут нам повідомляють, що ми маємо давні дружні стосунки з Москвою і Вологдою, а також містом Бремергафеном (Німеччина) і про вирішальну роль для міста участі Кіровоградського міського голови О.Саінсуса в складі делегації від України в Конгресі місцевої і регіональної влад Ради Європи, що "відкриває нові  можливості для подальшого  розвитку  партнерських  стосунків, тісного  співробітництва з містами  інших країн."

Проте в цьому пункті розділу є важливе і знакове речення: "повернення місту  історичної   назви  -  Єлисаветград". Правда, лише цією констатацією і обмежується ця ініціатива. Хоча і за таку мужність варто подякувати міській владі. Сподіваємось, що міські очільники, ближчим часом, деталізують своє бачення поступу у цьому напрямку.

В наступному пункті розділу, метою якого є: "досягнення  економічної  самодостатності Кіровограда  та забезпечення мешканців міста  достатньою  кількістю сучасних  робочих місць  з  відповідним рівнем оплати  праці" нам повідомляють, що задля цього ми маємо за шість років перейти "від експортно – сировинного до інвестиційно -  інноваційного типу  економічного розвитку  міста спонукає  до відкритої  конкуренції з високотехнологічними виробництвами інших країн. Тому  акцент сьогодні слід ставити на залучення  інвестицій для створення нових  високотехнологічних  та екологічно безпечних виробництв". Якби японці, корейці, тайванці, а надто хлопці з "Силіконової долини" мали доступ до цього документу, то прочитавши ці рядки, дехто з них міг би викинутися з вікна від переляку.

Наступний третій пункт розділу має голосну назву "Передова система управління", і в ньому нам розповідають. речі з якогось іншого життя: "Перш за все, така система повинна бути максимально прозорою і орієнтованою на задоволення потреб членів міської громади, керуватися простим принципом «влада для людей, а не люди для влади». По-друге, вона повинна бути професійною та ефективною – кошти міської громади мають витрачатися зважено, контрольовано та з орієнтацією на результат. По-третє, вона повинна бути прогресивною, орієнтованою не тільки на сьогоднішній день, а й на майбутнє, вирішувати сьогоднішні проблеми з врахуванням наслідків ухвалених рішень для майбутніх періодів розвитку. Створення такої системи управління вимагає інноваційних підходів і з точки зору виховання кадрів, і з точки зору використання сучасних комп’ютерних технологій та впровадження сучасних управлінських моделей". Чи знайдете ви хоч одну людину, яка в це повірить? Навряд. Хоча може сам міський голова Олександр Саінсус? Та ні, він же, за його ж словами, не користується інтернетом.

Звичайно ж, автори проекту Стратегії не могли не вжити слова "креативний", ба, навіть, винести його в заголовок. Тому наступний пункт має назву "Сучасне креативне місто". В ньому нам розповідають про чарівність старого Єлисаветграду від якого нам залишився "особливий шарм" у вигляді "пам’яток високої класики та модерну, мавританських, барокових  палаців, будинків, на фасадах яких поєднуються готичні мотиви, рококо та  ренесанс". Так і хочеться додати, що сучасники перейняли естафету і втілили її у життя на вулицях міста у вигляді "ажурних турнікетів".

Серед  стратегічних завдань цього розділу є кілька обнадійливих пунктів:

" визначення   межі  міста Кіровограда та  Кіровоградського району (нарешті?!);

удосконалення  генерального плану  забудови  міста Кіровограда (для цього його потрібно мати); 

здійснення інвентаризації земель   міста;

виділення зон пріоритетного значення для міста та  здійснення їх комплексної і якісної реконструкції;

розроблення та реалізація плану комплексного благоустрою   центру міста із збереженням основ структури та характеру історичної забудови, виділенням пішохідних зон, здійсненням додаткового озеленення;

благоустрій усіх парків та скверів міста із застосуванням технологій сучасного ландшафтного дизайну та забезпеченням унікальності кожного з них;

очищення річки  Інгул  в   центральній частині  міста;

 здійснення поетапної реконструкції набережної річки Інгул (невже? Зараз вона має такий вигляд.)"

А коли читаєш ось це: "наповнення міського середовища інтерактивними скульптурними композиціями, які оновляють міський простір", то згадується сумна історія з самобутнім пам'ятником Двірникові, місця для якого міська влада не знайшла і автор виставив його на інтернет-аукціон.

П'ятий пункт третього розділу Стратегії має назву "Якісні комунальні послуги". Враховуючи сьогоднішній стан, в якому знаходиться житлово-комунальне господарство міста, то зміст цього пункту має абсолютно фантастичний характер. На підтвердження цього наведемо, лише одну цитату в якій йде мова про сучасний Кіровоград:

"Розпочалася системна робота з відновлення якісного асфальтного покриття на вулицях міста. На стадії завершення   відновлення зовнішнього освітлення на вулицях міста".

Чи не найцікавішим в третьому розділі виявився пункт №9 "Розвиток транспортно – транзитного  потенціалу". Правда про транзитний потенціал тут йдеться всього в двух реченнях, які стосуються модернізації аеропорту для здійснення регіональних, міжнародних і чартерних рейсів та реконструкції залізничної станції "Кіровоград". Все інше, фактично, стосується міських перевезень.

В світлі останніх подій, як знущання, виглядає пункт про "удосконалення мережі автобусних маршрутів". Цей пункт переслідуватиме профільних міських чиновників пожиттєво.

Як мантру продовжують повторювати, ще передвиборчі обіцянки нинішньої влади про:

"оптимізацію  кількості транспортних засобів на маршрутах, розвантаження центральної частини міста, впровадження   диспетчеризації на міських маршрутах, оновлення рухомого  складу парку електротранспорту і т.п."

Не має в цьому тексті обіцянки з якою міські очільники носяться вже кілька років - про розширення арки з вулиці Орджонікідзе на вулицю Колгоспна. Про це автори Стратегії, або забули, або промовчали. Натомість, замість неї з'явився інший проект. Який виглядає, щонайменше, дивним. Мова йде про: "будівництво  мосту  через річку  Інгул, що  з’єднує мкр. Балашівку та мкр. Лелеківку по вул. Родищева". Ого! Крім того, що міст, як складна гідротехнічна споруда, повинна мати складне технічне обґрунтування та потребує значних капіталовкладень, його будівництво має буди доцільним і з точки зору щоденної масової міграції людських ресурсів між цими мікрорайонами. В наявності такої доцільності є великі сумніви.

З 11-го пункту третього розділу ми дізнаємося, що в рамках реформування міської системи охорони здоров'я, міська влада зробила вже перші кроки, зокрема відкрила перинатальний центр. І збирається, поступово, оновлювати парк автомобілів швидкої допомоги. Правда, обласний перинатальний центр є національним проектом, що фінансувався коштом державного і обласного бюджетів, а міську станцію швидкої допомоги було передано з міської до обласної комунальної власності.

Ну і ближчим часом всіх мешканців міста очікує: "будівництво спортивних майданчиків,  шахово-шашечного клубу,  сучасного  спортивного комплексу на стадіоні АРЗ, сучасної спортивної споруди для  ігрових видів спорту «мультиплекс», тенісних кортів, будівництво  велотраси, стіни  для  скелелазіння, льодового палацу".

 А «креативний» третій розділ завершився улюбленою справою міської влади –  роздавати «рожевих слонів»: «запровадження стипендії міського голови «За значні досягнення в галузі культури»».

Далі розділ №4 під назвою «Організаційне забезпечення реалізації Стратегії». На ньому фантазія авторів закінчилась і «оргзабезпеченню» присвятили всього три загальних абзаци.

Наступний розділ Стратегії мав бути б основним. Адже в будь-кого, хто прочитав цю працю, виникло б питання: «Звідки гроші на її реалізацію?». Нічого нового автори нам тут не сказали – з бюджету. Але наступна фраза з документу не може не викликати посмішки: «Під час фінансування заходів з реалізації Стратегії усі виконавці повинні забезпечити виконання запланованих завдань із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів та досягненням максимального результату у їх використанні». Тобто, як кажуть у народі, треба самі знаєте з чого виліпити, самі знаєте що.

Власне, далі є ще три розділи про реалізацію, очікувані результати та моніторинг і оцінку Стратегії, але всі вони вмістилися в півсторінки загальних фраз з яких і виділити немає чого.

Головний висновок, що випливає з аналізу «Стратегії економічного та соціального розвитку міста Кіровограда на період до 2020 року» - це те, що міська влада з почуттям виконаного обов’язку може спокійно поставити «галочку», що така стратегія у них є.