Архитектура и дизайн

Нещодавно в художньо-меморіальному музеї Олександра Осмьоркіна відбулася неординарна подія. Зібрання музею поповнили твори учня О.О.Осмьоркіна по ВХУТЕМАСу - киянина Йосипа Наумовича Вайсблата.

Слід констатувати, що, на жаль, більшість робіт художника безслідно зникла в 1940-х - 1950х рр., або розійшлись по приватних колекціях Росії, США, Німеччини. Тож пейзажі: «Ботанічний сад», «Срібний бор» та ліногравюри: «Гідра комунізма», «Зорі назустріч», «Весілля», виконані митцем в1960-х роках, які передав до музейної збірки кандидат технічних наук, дослідник проблем історичної топографії Бабиного Яру Лев Евгенович Дробязко, стали особливим дарунком музею напередодні відзначення 120-ї річниці від дня народження Олександра Осмьоркіна. Ці роботи яскраво відображають живописні і колористичні уподобання митця Й.Н.Вайсблата, його творчу філософію і світоглядність, що склалися в умовах непростого тривожного і трагічного ХХ сторіччя. Проживши довге, сповнене складних подій життя, він зміг, як і його вчителі Ф.Г.Кричевський і О.О.Осмьоркін, зберегти принципову творчу і громадянську позицію.

Йосип Наумович Вайсблат народився в Києві в 1897 році в сім’ї духовного равина. З 1912 по 1918 роках навчався в Київському художньому училищі в майстерні відомого українського живописця Федора Григоровича Кричевського, чим, до речі, пишався все життя. У 1920 році переїхав на навчання до Москви у Вільні художні майстерні, які у 1921 році було реорганізовано у Вищі художньо-технічні майстерні (ВХУТЕМАС). На той час ВХУТЕМАС складали сім факультетів: архітектурний, поліграфічний, живописний, скульптурний, текстильний, керамічний, дерево та металообробний. Йосип Вайсблат навчався в скульптурній майстерні Сергія Волнухіна і Бориса Корольова та в той же час пройшов яскраву школу живописної майстерності у Олександра Осмьоркіна, вплив якого безперечно прослідковується в багатьох пейзажних доробках художника.

Йосип Вайсблат був членом Московської організації Спілки Художників (МОСХу), учасником багатьох творчих виставок в Москві та Києві, але на початку 1950-х рр. його спіткала сумна доля багатьох представників творчої інтелігенції СРСР - арешт, слідство, роки сталінських таборів. Ці сторінки свого життя з документальною точністю він відобразив у серії картин «Арешт», а своє відношення до тоталітарного суспільства, як явища, в сповнених образних символів ліногравюрах «Гідра комунізму», «Зорі назустріч» та інших, виконаних на початку 1960-х років. До речі, свої лінорити він створював на дачі у відомого російського скульптора Євгена Лансере, який люб’язно оселив у себе Йосипа Наумовича, адже жити в Москві, як і в інших великих містах СРСР, йому було заборонено.

Роки таборів зоставили тяжкий слід, художнику треба було відновлювати професійні навички, допомогло бажання образно, ясно і переконливо продемонструвати істинні реалії країни, в якій він жив. Слід зазначити, що в своїх творах Й.Н.Вайсблат не виносить остаточних вироків, він швидше воліє показати ту тваринну і безглузду жорстокість, на яку здатні люди, необмежені у владі, і душевну шляхетність та мужність громадян, які потрапляли у непрості життєві обставини.

Характерним для творчості Й.Н.Вайсблата є і глибоке відчуття національної приналежності. В його творах «Життя», «Весілля», «Пристрасті», серіях тематичних рисунків митець з веселою вдачею, філософським поглядом та невмирущою надією на майбутнє розповідає про побут єврейського народу.

Йосип Наумович Вайсблат помер у1979 році у Москві. Тривалий час його творчість взагалі було забуто. Лише з розпадом СРСР, утвердженням української держави, а разом з тим і вільного мистецького простору твори Й.Н.Вайсблата зайняли своє гідне місце і неодноразово експонувалися на київських вернісажах – в галерях «Тадзіо», «Мистець», музеї історії міста Києва, на виставках «Єврейська тематика у творах художників Києва» в «Українському домі» в Києві та «Єврейська культура в Україні» в Лондоні. В 2001 році персональна виставка його творів з приватної колекції киянина Л.Є.Дробязка з успіхом презентувалася в Кіровограді в художньо-меморіальному музеї О.О.Осмьоркіна, до речі, 6 грудня напередодні відзначення 109-ї річниці дня народження О.О.Осмьоркіна.