Населенні пункти із подвійною назвою завжди мають щось привабливе,
загадкове. Такі назви, більш за все, мають історичний відпечаток.
Нещодавно я відвідав село Новий Стародуб, що у Петрівському районі
Кіровоградської області, продовжуючи нашу постійну рубрику «Точка на
карті» у журналі "Кіровоградський Форум"
Новий Стародуб
(раніше – Аврамівка) – це село, що розташоване на обох берегах річок
Інгулець та Бешка, а також на лівому березі річки Овнянка. Воно
знаходиться за 21 км від райцентру (смт Петрівка» та майже за 90 км від
обласного центру. Перші згадки про село відносяться до середини XVIII
ст., і саме на цей період припадає будівництво тут церкви. Зі списку
прихожан Трьохсвятительської Церкви слободи Овнянка Новослобідського
козачого полку відомі прізвища жителів слободи. Якраз на основі цього
документу можна сказати, що одним із засновників слободи був сотник
Михайло Авраменко (можливо, 1710 року народження, адже на момент
складання списку йому було 52 роки).
Авраменко обрав для свого
маєтку красиве місце на правому березі Інгульця (нині тут знаходиться
ПСП «Зарічне»), побудував гарний панський будинок та різні побутові і
господарські приміщення – і контору, і білу панську та чорну для
робітників кухні, і велику комору, механічний млин та олійню, а також
стайні для коней та загони для овець. Побудовані з каменю млин, амбар,
олійниця, а також комори збереглися донині.
Зі створенням на Херсонщині аракчеєвських військових поселень на
початку 1821 року село вилучили із числа казенних поселень і передали у
відомство третьої Кірасирської кавалерійської дивізії. Сюди на
дислокацію прибув Стародубський кінно-артилерійський полк із міста
Стародуб Чернігівської губернії (нині це російське місто Стародуб
Брянської області). Відтоді село і почало називатися Новий Стародуб, що
підтверджується історичними документами.
Поселяни носили
військову форму, придбану за власні кошти, та зброю. Ті, хто
погоджувався служити в полку добровільно, навіть одержували земельні
наділи по 4-5 десятин та будували хати за державні кошти. Перетворене на
військових поселенців населення зобов'язане було поєднувати ведення
власного господарства з військовою службою, а також утримувати
постояльців, постачати фураж і сіно для коней, заготовляти паливо,
впорядковувати шляхи та з’являтися на щорічні муштри із своїми волами,
возами, плугами і боронами.
Із приходом Радянської влади з часом
розпочалася у селі колективізація. Перші колгоспи мали назви «Червоні
скелі», «Червоний луг», «Бідняцька мрія», «Незаможник» та «Нове життя».
Наприкінці 1930-го та на початку 1931 років малі колгоспи об'єднувалися у
більші, внаслідок чого в селі на 1935 рік було дев’ять колгоспів.
Звісно, як і по всій країні, у тридцятих роках минулого сторіччя
Новостародую охопив великий голод, вимерло багато людей, зникали цілі
сім'ї. Точна кількість померлих не встановлена й до цього часу.
Пізніше
були роки розвитку села, але мирне життя трудівників було перерване
нападом фашистської Німеччини на СРСР. Із Новостародубу на війну пішло
понад півтори тисячі осіб, загинуло на фронті – 851. За розповідями
найстарших мешканців села, коли німці вже підходили до Новостародубу,
радянська влада вигнала тих чоловіків, які залишилися у селі, назустріч
окупантам буквально із цеглинами в руках. Що й говорити, що полягли усі…
Фашисти
окупувати село 18-го серпня 1941 року і хазяйнували в ньому два з
половиною роки. У перші тижні окупації німці розстріляли семеро євреїв,
розпочався масовий вивіз молоді до Німеччини на каторжні роботи – всього
було вивезено близько трьох десятків осіб. Визволення села від
окупантів розпочалося восени 1943 року, але фронт зупинився на середині
села на довгі 45 днів…
Минулого року, в рамках обласної акції «Зірка пам`яті», голова районної
державної адміністрації Юрій Самохвал відвідав учасника бойових дій у
Вітчизняній Вітчизняній війні – Дмитра Дмитренка, жителя села Новий
Стародуб та привітав його з 90-річчям. З нагоди ювілею голова
райдержадміністрації вручив Дмитру Леонтійовичу Почесну грамоту районної
ради та районної державної адміністрації.
Великий вклад у
розвиток села внесли відомі своєю працею односельці, які досягли гарних
результатів у найрізноманітніших сферах. Це і ланковий ланки із
вирощування кукурудзи, Герой Соціалістичної Праці М.М. Матяш, і Герой
Радянського Союзу, гвардії лейтенант, командир танкового взводу П.П.
Ткаченко, і заслужений льотчик-випробувач, учасник ліквідації
Чорнобильської трагедії, який здійснив на вертольоті 116 вильотів В.М.
Ткаченко, і Герой Радянського Союзу, гвардії лейтенант, командир
танкового взводу С.О. Погорілий.
Серед знатних людей України є і вихідці із цього села –
революціонер-народник, письменник С.М. Степняк-Кравчинський, директор
Всеукраїнського науково-дослідного онкологічного і радіологічного
інституту, професор та заслужений лікар І.Т. Шевченко, міністр
будівництва підприємств важкої індустрії, Герой Соціалістичної праці та
кандидат технічних наук, нагороджений трьома орденами Леніна Г.К.
Лубенець, заслужений лікар України, професор Одеського медінституту,
кандидат медичних наук і орденоносець Д.М. Стояновський, заслужений
винахідник СРСР і кандидат технічних наук П.Д. Стець, а також доктор
технічних наук, професор, Заслужений діяч науки і директор Інституту
чорної металургії І.Г. Узлов. (на фото)
До речі, Іван Герасимович
зробив великий внесок у розробку наукових і технологічних основ
енергозберігаючих процесів термічного та термомеханічного зміцнення
масових видів прокату із вуглецевих і низьколегованих сталей. Реалізація
цих процесів у промисловості дозволила у 1,5-2 рази підвищити рівень
міцності властивостей готової продукції і збільшити при цьому їхні
характеристики. За результатами наукових розробок нашим земляком було
опубліковано понад 300 наукових робіт, сім монографій, отримано більше
ста авторських свідоцтв і патентів. Під його науковим керівництвом було
захищено більше трьох десятків кандидатських дисертацій.
І
сьогодні своє майбутнє село бачить у тому, щоб якісно навчати молодь і
дітей, тому і школи, що працюють у Новостародубі, одні із кращих у
районі. Тут працює півсотні учителів, які навчають понад чотири сотні
учнів. Діють у селі і два дошкільні заклади, медична амбулаторія та
сільський Будинок культури, а також православна церква. Про це мені
розповів сільський голова Микола Царенко. Що ж стосується соціальної
інфраструктури, то до послуг населення два десятки магазини, три кафе,
пункт швидкої допомоги, дві аптеки, чотири ФАПи і чотири бібліотеки.
Розташована у селі і виправна колонія, є два спортивних зали – там
відбуваються спортивні змагання із футболу, волейболу та баскетболу,
проходять масові молодіжні заходи.
До речі, минулої осені, коли кращі легкоатлети області зібрались у
Кіровограді на змаганнях із легкоатлетичного кросу, туди поїхала і
команда Петрівського району, сформована на базі Новостародубської філії
ДЮСШ «Олімп» (тренер - С. Немазана). Із поміж досягнень легкоатлетів
варто відзначити третє місце Світлани Калмикової (на фото) на дистанції
кілометр серед дівчат 1996-1997 р.н. Відповідно до вимог реформування
сільськогосподарського виробництва, всі землі обох бувших колгоспів
розпайовані, а колгоспники стали власниками земельних паїв або мають
державні акти на право користування наділом землі. Одержали люди і
майнові сертифікати, тож земельні паї кожним власником здані в оренду
різним діючим нині сільгосппідприємствам. Поступово сільськогосподарські
підприємства села починають нарощувати свій виробничий потенціал,
купують нову техніку і діють за принципово іншими схемами робои, аніж у
роки існування колгоспів. Всю землю, а це приблизно 20 тисяч га орної
землі, обробляють тринадцять суб’єктів господарювання. Із них чотири
товариства із обмеженою відповідальністю, одне приватне та вісім
фермерських господарств.
Більше ста чоловік у селі працюють як
одноосібники, і земля обробляється повністю – немає жодного клаптика,
який би не був зайнятий під сільськогосподарське виробництво. У
Новостародубі працюють два приватні цехи із виробництва макаронних
виробів і круп, два добре устатковані млини та три олійні. Крім цього на
території села нещодавно створилося підприємство по вирощуванню овець.
За
словами сільського голови, недоліки реформування колгоспів у великій
мірі вплинули на життєвий рівень селян, адже значна частина їх
залишилася без роботи, припинилося будівництво нових житлових будинків,
багато молодих людей їдуть геть із села, зменшилася народжуваність
дітей, і, що особливо помітно, кількість людей пенсійного віку суттєво
виросло.
Велика частина сімей не можуть придбати необхідний одяг
та взуття, а також паливо та інше. Є сім'ї, які не можуть тримати у
власному господарстві корову чи іншу худобу, але це проблеми не тільки
місцевої сільської ради, але й всієї України. Втім, є і власне локальні
проблеми, наприклад, раніше все вуличне освітлення брали на себе два
сільгосппідприємства – вони утримували і всю соціальну сферу. Ще десять
років тому у селі було п’ять дитсадків, а тепер їх лише два. Був не
тільки Будинок культури, але й чотири сільських клуби, працювала
розвинена художня самодіяльність, була високої якості апаратура. Та з
роками все занепало – тепер залишився напівпорожній Будинок культури і
лише один клуб, - нарікає Микола Царенко. Раніше у селі були і великі
весілля – бувало, що збиралося і по триста чоловік. Тепер, хоч весіль і
менше, але сто п’ятдесят гостей на них гуляє.
Головне свято
Новостародубу – це, зрозуміло, День села, який відзначається 5 грудня.
Свого часу мешканці цього населеного пункту не могли відшукати точну
дату заснування села, тож і зійшлися на думці, що свято має відзначатися
у день, коли Новий Стародуб остаточно звільнили від німців. Це ніби
другий день народження села, і раніше цього дня до села приїжджали
десятки визволителів із різних міст Радянського Союзу – Харкова, Москви
та Одеси. Вшановували тут і своїх учасників. На жаль, тепер їх
залишилося тільки вісім. Втім, цей день для новостародубівців священний,
і залишиться таким і далі.
Які ж завдання ставить перед собою
сільська громада?! І сільський голова, і депутати на першій сесії
визначилися із трьома приоритетними питаннями цього року. В першу чергу –
довести до відповідного належного стану дитячі дошкільні заклади, адже
діти народжуються і у села є перспектива. Тому вирішено виділили частину
коштів саме на дитсадки.
Друга започаткована ініціатива – це
спільна робота усіх структур сільської громади. Якщо раніше сільрада
окремо працювала над проблемами села, то тепер до цього залучені всі
суб’єкти, всі підприємства і приватні особи беруть участь у розробці
спільних програм розвитку громади.
У Новому Стародубі вважають
також, що прийшов час повертати борги, адже протягом останніх десяти
років сільгосппідприємства тільки забирали, а людям нічого не повертали.
Є стовідсоткова впевненість, що селу повернуться капіталовкладення в
об’єкти соціального значення. Третій важливий елемент – це вуличне
освітлення. Свого часу РЕМ зняла із сіл громади майже всі електричні
дроти. Тепер треба повернути їх на місце. А далі планується побудувати у
селі і церкву.
Знаєте, нас часто почали переконувати в тому, що
українське село занепадає. Можливо це й так. Людям, що живуть у
сільській місцевості, від цих переконань стає моторошно. Вони
відчувають, що їх просто кинули напризволяще. Але вони працюють на
землі, вони живуть у своїх охайних хатах, і тільки разом, об’єднавшись,
зможуть показати усьому світові, що життя на селі можливе. Причому,
пристойне життя!
ДОВІДКА:
Через село Новий Стародуб проходить автомагістраль Кривий Ріг - Петрове
- Олександрія - Кіровоград. Загальна площа земель сільської ради – 18
729,4 га, у тому числі у межах населених пунктів – 15 62,9 га. Жителів у
селі – 3 622 особи. Сільській раді підпорядковані такі села, як
Олімпіадівка, Федорівка, Червоносілля та Мар'янівка.