09:17 Музей отримав медалі | |
В’ячеслав Васильович Попов і сам в цьому році ювіляр, до речі, в символічний для нашої держави день – 24 серпня. 1937 року народження, випускник Дніпропетровського художнього училища, член Національної Спілки художників України та Міжнародної Федерації медальєрів (FIDEM, Париж), учасник всеукраїнських та міжнародних виставок. У 2009 році в Культурному центрі в Москві в рамках заходів з відзначення 70-річчя утворення Кіровоградської області презентувалася його персональна виставка медалей "Образ і кредо”. Його твори є в зібраннях таких всесвітньовідомих музеїв, як: Ермітажі в С.-Петербурзі та Історичному музеї в Москві, а також в Київському державному музеї ім. Т.Г.Шевченка, Музеї Кобзаря в Черкасах, Шевченківському Національному заповіднику в Каневі, Національному історико-культурному заповіднику в Чигирині, Національному музеї ім. А.Шептицького у Львові, Художньому музеї Нацбанку України, Севастопольському, Сумському та Кіровоградському художніх музеях, в численних приватних колекціях.
Тепер і збірку художньо-меморіального музею О.О.Осмьоркіна прикрашатимуть унікальні твори В.В.Попова. А ще в музеї дбайливо зберігаються ксерокопії декількох сторінок з журналу "Вісник НБУ” за 2001-й рік, які у свій час подарував В”ячеслав Васильович з власним автографом на опублікованій статті Андрія Папуші "Неповторність таланту”. З яким душевним теплом, повагою і захопленістю творчістю художника написаний цей нарис: "У доробку В.В.Попова – сотні пам”ятних медалей. Їх об”єднує авторський почерк, основними рисами якого є динамічна гра рельєфу та контр-рельєфу, і образ-кредо, що виражає сутність епохи, явища, людини…
Більшість творів – не "замовницькі”. Сюжети, теми майстер шукає сам. За ними можна судити про світогляд і переконання митця. Він обожнює і наслідує людей доброї волі, які за покликом серця прожили сподвижницьке, насичене добрими вчинками життя… Одна з перших робіт медальєра була присвячена видатному грузинському спортсмену Михайлу Хергіані. По-журналістськи глибоко дослідивши життя легендарного альпініста, опрацювавши літературу, публікації у пресі про нього, художник вихопив фразу, яку помістив на медалі як кредо: "Я люблю всіх людей”. Увага митця не випадково зупинилася саме на цих словах. Бо то і його кредо. І це зізнання чи не найбільшою мірою пояснює невичерпність і неповторність таланту митця”.
| |
|
Всего комментариев: 0 | |