09:10 ...Другий після Шопена | |
КОЛИ ЗАКІНЧИТЬСЯ 15-РІЧНИЙ ДОВГОБУД? У Кіровограді, колишньому Єлизаветграді, в місцевому музичному училищі є кімната-музей Шимановського, а в музичній школі ім. Г. Нейгауза тимчасово розташований Музей Шимановського. Тимчасово, бо в місті є спеціальний будинок, названий Музеєм музичної культури Кіровограда ім. К. Шимановсього, але він стоїть недобудований уже 15 років поспіль! Для завершення робіт, каже директор музею Олександр Полячко, музикознавець, людина, яка зробила дуже багато для вшанування пам’яті польського композитора в Кіровограді, потрібно близько 200 тисяч гривень. 1985 р. було відкрито кімнату-музей при музичному училищі, в проекті якої велику роль відіграла музикознавець і пропагандист творчості Шимановського з Москви Ольга Левтонова. Наприкінці 1980-х меморіальний будинок Шимановських почав руйнуватися, адже він був побудований приблизно в 60—70 роки ХІХ століття, і більша його частина була дерев’яною, а в період Першої світової війни частину даху було пошкоджено бомбою. Потім будинок було частково перебудовано, він був відведений під величезну комунальну квартиру, і коли мешканці були відселені 1988 р., це призвело до швидкої руйнації будівлі. 1991 р., коли ситуація в країні стабілізувалася, міська влада прийняла рішення про збереження будинку та відкриття в ньому Музею музичної культури Кіровограда ім. К. Шимановського. В 1990-ті роки цей процес рухався успішно, але під кінець десятиліття з різних причин його було загальмовано. Водночас якраз відтоді працівники музею, викладачі музичного училища починають проводити концерти, пов’язані з іменем Шимановського. За програмою Конкурсу Нейгауза серед студентів музичних училищ було впроваджено обов’язкове виконання твору Шимановського, і переможець отримував право виступити в Польщі в Музеї Шимановського в Закопаному. 1993 р. відбулася міжнародна конференція «Шимановський та Україна». В регулярних концертах, де звучала музика Шимановського, брали участь відомі українські митці: Олесь Семчук та Анна Середенко, Богдан Кривопуст, Людмила Войнаровська, Богодар Которович, Євгенія Басалаєва. На початку 2000-х було створено «Об’єднання поляків Кіровоградщини» і періодично проходив Музичний фестиваль ім. Кароля Шимановського. На ньому виступали, наприклад, піаніст Євген Громов і сопрано Людмила Войнаровська. Багато творів Шимановського виконують студенти музичного училища, передусім це фортепіанні мініатюри, а студентський симфонічний оркестр навіть виконав з Єжи Ермінем Четверту симфонію Шимановського. Позаминулого року твори Шимановського у нас грав Джонатан Паулз, у концерті брали участь скрипалі Соня Сульдіна, Лідія Футорська. На сцені Кіровоградської філармонії були виконані майже всі скрипкові твори Шимановського. «ЛАСКАВО ПРОСИМО — WITAMY SERDECZNIE У ТОМАШІВКУ!» — Ім’я Шимановського школі було присвоєно за розпорядженням Кабінету Міністрів України 2010 року. Тоді ж відбулися урочистості з цієї нагоди, були присутні гості з Польщі, — розповідає директор Юрій ПОГОРІЛИЙ. — Минулого року ми встановили договір про співпрацю з польською гімназією ім. Падеревського, брали участь у четвертому Міжнародному освітянському форумі, приїжджали професори з Польщі, все це відбувалося на базі Черкаського університету. До нас приїжджав директор Польського інституту Ярослав Годун. До 130-ї річниці Шимановського плануємо низку заходів, гадаю, з Олександром Полячком будемо їх разом проводити: може, це буде фестиваль, а може — конкурс музики Шимановського... Обласна рада зацікавлена в цьому. Але головна мета цієї роботи — щоб наші діти поїхали в Польщу, набралися вражень, поділилися, тоді весь цей процес набуде остаточного змісту. Ми плануємо обмін, хочемо запросити сюди польських дітей і поселити тут на кілька днів. — У планах Інституту Адама Міцкевича — організувати свого роду діалог між нами, з одного боку, і Батьківщиною Шимановського — з іншого, — зазначив польський музикознавець Александер ЛАСКОВСЬКИЙ. — Цей проект організовуватиму я, тому було важливо все побачити на власні очі, аби зрозуміти, що ми можемо зробити разом. Мій колега Лукаш Струсінський відповідає за класичну музику в Інституті, тож він також повинен був тут побувати. Ми побачили, що в Томашівці є любов до музики Кароля Шимановського, жива пам’ять про маєстро, є цікаві люди, з якими можна щось організовувати, а ще тут дуже гарний край, чудова природа, і для польських артистів це буде як магніт. Добре, що є де проводити концерти. Можна їх організувати в Кіровограді й Тимошівці. Після цієї поїздки ми стали більш освіченими як музикознавці, як професіонали. Гадаю, за пам’ять про Шимановського в Україні ми відповідаємо разом — і Польща, і Україна. Разом ми можемо зробити набагато більше — наприклад, добудувати Будинок Шимановського в Кіровограді. ДОВІДКА «Дня» Кароль ШИМАНОВСЬКИЙ народився 24 вересня (6 жовтня) 1882 р., с. Тимошівка, нині Кам’янського району Черкаської області — помер 29 березня 1937 р., Лозанна, Швейцарія — польський композитор, піаніст, педагог, музичний діяч і публіцист. Навчався в музичній школі Густава Нейгауза, свого троюрідного дядька й батька відомого російського музичного діяча Генріха Густавовича Нейгауза в Єлизаветграді (нині Кіровоград), у 1901 — 1905 рр. — у Варшаві. Від 1919-го мешкав у Варшаві, був ректором консерваторії (1927 — 1929 рр.), Академії музики (1930 — 1932 рр.). 1933 р. гастролював з авторськими концертами в СРСР. Почесний член кількох музичних академій. Серед творів, які Кароль Шимановський написав в Україні, найвідоміші: Друга симфонія (1910), Третя симфонія (1916), Перший скрипковий концерт, цикл «Міфи» (1915), цикл «Маски» (1916). Він автор опер: «Хагіт» (1913) і «Король Рогер» (1924), балетів: «Мандрагора» (1920) і «Гарнасі» («Розбійники з Татр», 1932). Написав чотири симфонії та кантати, вокальні цикли та інші твори. | |
|
| |
| Всего комментариев: 0 | |